вівторок, 17 травня 2016 р.

Архітектура бароко

Процеси рефеодалізації та контрреформації, пережиті Італією під наприкінці 16 століття, різко змінили характер її архітектурного розвитку. Основними замовниками архітектури стають церква та дворянство, що вимагали яскраво емоційного обрамлення пишних, театралізованих церемоній — культових та світських відповідно. Логічність композицій архітектури Відродження, притаманну їй закінченість частин змінює бароко із характерними для нього складними системами злиття простору, розвиненою пластичністю обсягів, рясним застосуванням декоративної скульптури та ілюзіоністських ефектів живопису, здатних візуально руйнувати матеріальність стін та стелі.
В архітектурі бароко будівля тісно взаємопов'язана із навколишнім простором. Наприклад, собор та охопленаколонадою площа Святого Петра в Римі. Поряд з Італією (творчість Л. БернініФ. БорромініГ. Гваріні) архітектура бароко широко поширилася в НімеччиніАвстріїЧехії. Вплив бароко Іспанії та Португалії в поєднанні з традиціями доколоніального періоду породило барочну архітектуру країн Латинської Америки, відзначену декоративною насиченістю.

Визначні споруди

Немає коментарів:

Дописати коментар